Теплого весняного дня бабуся Марія
повела свого внука Петрика до лісу.
Першокласник Петрик був ледаченьким
хлопчиком. Збираючись до лісу, бабуся дала йому нести вузлик з їжею й водою.
Петрикові вузлик здавався дуже важким. Бабуся понесла їжу. сама, а Петрикові
дала тільки пляшку з водою.
Прийшовши до лісу, бабуся з внуком
сірій відпочити. Вони побачили, як до куща прилетіла маленька пташка. В
дзьобику вона принесла волосинку. Петрик тихенько підвівся й глянув на кущ. Він
побачив велике волосяне гніздо.
Пташка швидко летіла до гнізда, щоразу
приносила по волосинці.
Петрик від подиву й хвилювання стояв,
широко відкривши очі.
— Бабусю,— пошепки запитав він,— невже
вона по волосинці носила й збудувала таке велике гніздо?
— Так, по волосинці,— відповіла
бабуся.— Це працьовита пташка.
Петрик стояв задуманий. Через хвилину
він сказав:
— Бабусю, я нестиму з лісу ваше
пальто...
ЯКІ ВОНИ БІДНІ
Ще й не світало, ще й ранкова зірниця
не зайнялася, як батько збудив Сергійка і сказав:
— Ходімо в поле. Послухаємо
жайворонкову пісню.
Сергійко швидко встав, одягся, і вони
з батьком пішли в поле. Небо на сході стало рожевим, небосхил з кожною хвилиною
світлів, зорі згасали. Десь з далекої ниви піднялася сіра грудочка й понеслася
в височінь. Раптом вона спалахнула, ніби вогник серед блакиті, і в ту ж хвилину
Сергійко почув дивну пісню. Немов над полем хто натягнув срібну струну, і
вогняна пташка, доторкаючись до неї крильцями, розсипає над степом музику.
Сергійко затамував подих. Йому спало
на думку: а якби ми з татком спали — жайворонок все одно співав би?
— Татку,— тихо прошепотів Сергійко,— а
ті, хто зараз сплять, не знають цієї музики?
Буду вдячна, якщо Ви розмістите мою кнопку на своєму сайті. Якщо бажаєте обмінятися банерами, пишіть до гостьової книги. Каталог сайтів та "Стежинки до друзів" до Ваших послуг
